Ми зустрілися за годину до заходу сонця — це єдиний час, на якому я наполягаю. Світло над Дунаєм о цій порі робить більшу частину роботи.
Позування як такого не було. Ми йшли, вони розмовляли, я тримався на кілька кроків позаду й час від часу просив подивитися одне на одного на мить довше, ніж здається природним.
Саме ці миті зазвичай стають кадрами, які лишаються.


